Українська геральдика

Нещодавно у мене з'явилося нове хобі: вивчення геральдики містечок і сіл Київської області. О, це велике поле для дослідження. Політ уяви у творців геральдики молодої української держави не обмежений ні формою, ні логікою, ні законами перспективи. Фантазія б'є ключем. Азимов, Желязни і Бредбері відпочивають. Зате всілякі селища міського і (тим більше) сільського типу тепер можуть відчувати себе частиною світового процесу. Геральдичного.
Ось переді мною герб Рокитнянського району. Ніколи не бачили такого? Я зараз опишу. І не своїми словами, а з затвердженої на сесії райради опису герба. Без опису рустикальні герби, не дуже схожі на герби, швидше на таблички з перевірки на дальтонізм. Але завдяки опису ми можемо передбачити, що це все-таки герб і між назвою і суттю існує якийсь невидимий зв'язок.
Ось головні елементи герба: по-перше, сніп зі стількома колосками, скільки територіальних громад входить до складу району. Ну, коріння цієї традиції мені зрозуміле: герб СРСР також будувався за таким принципом. Менше зрозуміло, що робить вікінг у лівому кутку герба. В описі його названо символом древнього і величного народу антів, котрі населяли Рокитнянський район. У руці анта спис, але аж ніяк не для вбивства людей. Адже - о, які історичні пізнання - з "Паспорта району" ми дізнаємося, що головним промислом Рокитнянських антів було... кротоловство. Повторюся ще раз. Древні. Анти. Жили. З того. Що. Ловили. Кротів. Це такі маленькі гризуни, що мешкають у землі, Talpa europaea, по-латині. Так написано в офіційному документі райадміністрації, і залишається тільки сподіватися, що в школах не вивчають цих історичних фактів. Як не вивчають і того, що кольори Рокитнянського району - синій (символ величі, краси і ясності), срібний (символ чистоти і невинності) і зелений (символ надії та свободи). А то після таких прозрінь вже не буде здаватися маразмом фраза про те, що "срібна лінія по периметру герба означає невидиму стіну, якою Бог захищає район від темних сил". У людини непосвяченої, яка не є нащадком кротоловів, може скластися враження, що десь у природі навіть існує якийсь "договір про особливе партнерство між Рокитнянської райадміністрацією і Богом".
Так, колись мені і самому довелося створювати герби. У той час, коли в Києві вирубувалася дочиста вся зелень, і для плану навіть пеньки зрізалися по декілька разів, я, депутат Радянської райради затверджував райгерб, на якому були зображені два величезних дуби і дерев'яний замок. Значення того герба я не зрозумів, а в кулуарах ми, депутати, жартували: мовляв, один дуб символізує районну раду, інший - районну адміністрацію, а замок дуже схожий на одну разливайку біля метро "Берестейська".
І всі погоджувалися в одному. Адже це показуха! З серії: нехай нам не вдається зібрати урожай на полі, зате ми ще більший можемо намалювати на гербі. Це також частина нашого "сьогодення". І ось навіть село Фурси приймає свій прапор і гімн. Я бачив таку брошурку. Гімн написали вчитель сільської школи і керівник місцевого хору. І щось мені підказує, що вперше він був виконаний відразу ж після закінчення складної процедури написання.
Якраз сьогодні вранці приїхав до мене в гості друг дитинства, що чекає пенсії на якійсь "лівій" посаді в місті партизанської слави Рівне. Подивився на символіку і сказав приблизно так: "Це як програма благоустрою нашого міста. Більше половини коштів пішло на прикрасу фасадів будинків, а на хоч би косметичний ремонт всередині самих будинків - нуль".
Тенденція, однак.

Костянтин Раковський