Українська геральдика

Слобiдською Україною називалась територія, що обiймала простiр нинiшнiх Харкiвської, Луганської, частини Сумської, Донецької, Курської, Бiлгородської i Воронезької областей. Слобожанщина в X-XIIIст. входила до Чернiгiвсько-Сiверського князiвства. На територiї сучасної Харкiвщини вiдбувся нещасливий похiд сiверських князiв, оспiваний в "Словi о полку Ігоревiм". Татарська руїна обернула цей край на довгi столiття в безлюдну пустелю, яка лише в першiй половинi XVIIст. почала колонiзуватися наново, знову ж таки українцями.
Протягом декiлькох десятилiть Дике Поле перетворилося на квiтучий край. За короткий час виникли i були заселенi мiста Суми, Лебедин, Харкiв, Охтирка й велике число слобiд, звiдкiля й пiшла назва Слобожанщина. Протягом двох десятилiть поза межами Гетьманщини виросла нова Слобiдська Україна, з козацьким полковим устроєм. Тут було сформовано п'ять козацьких полкiв: Острогозький, Харкiвський, Сумський, Охтирський, Ізюмський, якi отримали свої емблеми.
Оскiльки край перебував пiд росiйською юрисдикцiєю, надання гербiв мiстам проходило повнiстю за правилами, що були прийнятi в росiйськiй геральдицi. Герби практично всiх слобiдських мiст прийнятi одночасно i створенi по єдиному принципу - в перетятому щитi вгорi губернський герб, внизу - символ, пов'язаний з мiстом. Найчастiше нижня половина щита мiстила зображення тварин чи плодiв; виняток складають лише герби колишнiх полкових мiст.
Харкiвська губернiя мала два герби.